Азартні ігри – САМООБМАН

У будь-якому суспільстві існують ігри, які слід трактувати як щось корисне і потрібне. Однак деякі з них приносять очевидну шкоду і розбрат між учасниками гри. Серед таких перше місце посідають азартні ігри, гравці яких за мету ставлдять грошову винагороду у випадку перемоги. Сучасне суспільство розставляє різні пастки для марнування людьми їхніх статків незалежно від віку, освіти і рівня прибутків гравців. Не згадуючи західний світ, про який ми знаємо сьогодні досить багато, звернімо увагу на нашу дійсність.
У великих містах неодмінно побачимо кольорові вивіски над залами з гральними апаратами, де різні категорії людей опускають монети в автомати з надією, що саме сьогодні пощастить, а тим часом відходять розчарованими, бо відчули себе обкраденими. Внаслідок гри на цих ігрових апаратах (не говорячи вже про казино та инші гральні доми), крім грошей, люди втрачають час, родинний спокій, щирість у сім'ї, а навіть дуже часто бажання жити через великі заборгування, в які вони легкодушно і нерозважливо „влипли”. У кожному великому місті України гральних домів є чимало, куди нероз-важливі гості заходять з повною кишенею і великою вірою на виграш, а виходять звідти, завдяки хитро продуманому способові „обкрадання”, не лише з порожніми кишенями, а й з порожньою душею, на якій осів осад розчарування і розпуки.
У 16-17 ст. в Европі популярною була „хока” – давня азартна гра, де використовувалось спеціяльне колесо з пронумерованими гніздами і кулькою.
Вважається, що першим засновником казино, схожого на сучасне, був багатій Франсуа Бланк. Він заснував у Монте-Карло, що знаходиться у маленькій державі Монако на узбережжі Середземного моря у Франції, перший у світі „палац рулетки”, де грали французькі вельможі, російські царі, англійські лорди, італійські міністри та ин. У перекладі з італійської „казино” означає „маленький будинок”. На такій будівлі, де грають в азартні ігри, можна б сміливо написати гасло: „Заходиш– не бійся, виходиш – не плач”. Імовірність виграти гроші у „рулетці” є дуже мала, бо система гри побудована таким чином, що гравець частіше тратить в процесі гри, ніж виграє. Існує закономірність: чим довше триває гра, тим більше грошей програє гравець. У казино за один вечір люди програвали не тільки гроші, коштовності, а й цілі родові маєтки. У нашому суспільстві трапляються випадки, коли азартні люди програють машини, квартири тощо. У сучасних казино гравці мають нагоду не тільки матеріяльно, але й духовно зубожіти, бо там часто є привід до випивки і різних видів неморальної поведінки. Просиджування ночами у казино та инших закладах грального типу пробуджує у гравців бажання частіше туди заходити. Таким чином люди впадають в один із найбільш небезпечних видів узалежнення. Програючи і думаючи, що вже багато втрачено, гравець з новим захопленням робить ставки, таким чином себе ще більше обманюючи. У результаті це призводить до повного фіаско.
З погляду християнського вчення азартні ігри, пов’язані з грошима, можна прирівняти до марнотратства.
Хтось із нас може володіти великими матеріальними статками, набутими завдяки спадкові, великому виграшу в лотерею чи  навіть чесно заробленими грошима. Ми вважатимемо, що це „наше”, і таким чином можемо його на власний розсуд використовувати.
Однак у св. Євангелії говориться про багача, якому добре вродило на полі й він це вважав своєю власністю. Він зрадів своїм багатством і забув подякувати Господеві за врожай. Йому навіть не прийшла така думка, щоб щось дати бідним. Христос назвав цього чоловіка нерозумним, бо він уповав лише на свій маєток, а за душу не дбав (Лк. 12:16-21). Отож, християнин, який має якісь значні кошти, чи то отримав спадок, чи чесно заробив, не повинен їх розтрачувати в азартних іграх, а використовувати у добрих цілях (заснування нових підприємств, відкриття нових лікарень, облаштування сиротинців і будинків для пристарілих, фінансування будови нових храмів, вкладання коштів в українську книжку тощо). Таким чином християнин духовно зросте і здобуде скарб для Небесного Царства.
Христова Церква не засуджує багатство, а закликає всіх до поміркованости у  його використанні на добро власне і ближніх. Багатий християнин (зрештою, як і небагатий) повинен уникати марнотратства, а бути здатним на добрі діла, у такий спосіб „багатіючи в Бога”. Людина по-справжньому багата тим, що подарувала, а не тим, що має, бо вона здобуває „скарби на небі, які міль не точить, злодій не розкрадає” (Лк. 12:33).
Отож, духовні плоди від милостині великі, про що довідуємося зі слів св. Павла: „Хто ж щедро сіє, той щедро жатиме. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо” (2 Кор. 9:6-7).
Християни повинні дотримуватись двох головних заповідей любови до Бога і ближнього, а азартні ігри, на нашу думку, їх заперечують. Бо кожен, хто вступає в гру на гроші, шукає легкого заробітку, тобто бажає збагатитись чужими грошима. Євангельська засада „не роби ближньому того, що не хотів би, щоб він тобі чинив” не дозволяє нам цього чинити, бо ніхто з нас не хотів би втратити свої гроші. У кожній азартній грі гравець мріє, що хтось инший програє, а він за його рахунок збагатиться, а це є далеко від християнського духу.
Не одна людина готова подати на суд того, хто її обікрав, а в той сам час дає сама себе обкрадати, беручи участь в азартних іграх. Кожен свідомий християнин не повинен обкрадати себе та инших, а постійно намагатись „багатіти в Бога”, збираючи собі нетлінні скарби на небі.
Слід згадати про духовний аспект даної проблеми, яка набрала глобальних масштабів. Азартні ігри, це не тільки марнотратство, але й поступове та впевнене загарбання душі. Люди, які відвідують ці заклади не мають абсолютного поняття про те в яке провалля вони